Дослідження функціонального стану футзалістів високої кваліфікації протягом змагального макроциклу

Анотація

Зниження в останні роки рівня виступів збірної команди України в офіційних міжнародних змаганнях вимагає від вітчизняних фахівців включити на повну потужність всі ланки системи управління цим видом спорту.  Тільки в умовах підвищеної уваги до футзалу у світі ми зможемо гідно підтримати високе реноме українського зального футболу, досягнуте в першому десятилітті розвитку цієї гри в нашій країні. Мета. Довести ефективність авторської програми підготовки футзалістів. Методи. Аналіз наукової літератури, тестування. Результати. У дослідженні брали участь 21 спортсмен футзальної команди «Сокіл» (м. Хмельницький). Для встановлення рівня функціонального стану як загальнокомандного, так і за ігровими амплуа нами використовувалися такі тести: PWC 170, МСК, проба Руф’є та ЧСС у стані спокою. За допомогою них проаналізовано зміни показників функціонального стану футзалістів на першому етапі основного дослідження (серпень 2016 р., травень 2017 р.), де діяла традиційна програма тренувань, та на другому етапі, де було реалізовано експериментальну програму вдосконалення техніко-тактичних дій футзалістів (серпень 2017 р., травень 2018 р.). Виявлено стабільність показників функціональної підготовленості спортсменів незалежно від програми підготовки. Встановлено вищі загальнокомандні показники МСК та показники PWC 170 у спортсменів амплуа «воротар» та «гравець захисту». Аналіз показника PWC 170 засвідчив достовірне збільшення загальнокомандних показників роботоздатності з 1068 до 1144 Вт ∙ кг –1 . Зафіксовано достовірні відмінності початкових та кінцевих загальнокомандних показників футзалістів між першим та другим етапом основного дослідження (5,4 та 7,2 ум. од.). У загальнокомандних показниках проби Руф’є–Діксона та ЧСС у стані спокою протягом періоду дослідження не відмічено суттєвих змін.  Виявлено позитивну динаміку загальнокомандних показників за результатами функціональної проби Руф’є–Діксона після використання авторської програми, що проявляється у незначному покращенні показників (на 5,7 %).  Запропоновано дослідити дієвість програми через вплив на спеціальні фізичні якості спортсменів, з одного боку, а з іншого – через зміну мотиваційної складової під час виконання техніко-тактичних дій.