Нейрогуморальні стимули стійкості функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності спортсменів у спортивних танцях

Анотація

Анотація. Розглянуто фактори стійкості функціонального забезпечення спеціальноїроботоздатності спортсменів-танцюристів. Мета. Визначити кількісні і якісні характеристики нейрогуморальних стимулів реакції кардіореспіраторної системи у спортсменів-танцюристів, які визначають рівень стійкості функціонального забезпечення змагальної діяльності. Методи. Аналіз наукової літератури, симуляція змагальної діяльності (півфінал, фінал), газоаналіз, біохімічні методи. Результати. Стійкість функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності спортсменів-танцюристів пов’язана з адекватною реакцією кардіореспіраторної системи та енергозабезпечення роботи на зміни темпо-ритмової структури танцю в процесі виконання п’яти танців стандартної (європейської) програми. Фізіологічна напруженість навантаження, адекватна високому ступеню стійкості функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності пов’язана з реалізацією нейрогенного та ацидемічного стимулу реакції як відповіді кардіореспіраторної системи на посилення парціального тиску СО2 (VE/PaCO2), на розвиток гіперкапнії (VE/VCO2) та лактатцидозу (La max). У ході дослідження проаналізовано результати виступів танцюристів у півфіналі та фіналі. Стійкість функцій супроводжується помірним збільшенням VE/VCO2 за умови збереження VО2 (зниженим приростом VE/VO2). У спортсменів з високим рейтингом VE/PaCO2 збільшилося на 4,8 % – у партнерів, на 3,0 % – у партнерок; VE/VCO2 відповідно на 5,5 % та 1,7 %; VE/VO2 – на 2,5 % і на 1,4 %. Характеристики ємності анаеробного енергозабезпечення (La) збільшилися на 51,3 % – у партнерів і 46,3 % – у партнерок.

Ключові слова: танцювальний спорт, фізіологічні стимули реакцій, фізіологічна напруженість навантаження.