Багаторічна динаміка спортивних результатів найсильніших спортсменів світу в легкоатлетичних стрибках

Анотація

У статті наведено порівняльний аналіз багаторічної динаміки виступів 123 спортсменів, переможців і призерів Ігор Олімпіад 1988–2016 рр., чемпіонатів світу у період 2001–2017 рр. та Ігор Олімпіад 1956–1984 рр. у стрибках у довжину і потрійному стрибку. Мета – визначити багаторічну динаміку спортивних результатів спортсменів (призерів Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу), які спеціалізуються у легкоатлетичних стрибках. Методи: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури та інформації світової мережі Інтернет, даних інформаційної бази легкої атлетики (All-Athletics), друкованих та електронних джерел Асоціації статистиків з легкої атлетики; аналіз біографій спортсменів, протоколів змагань, методи математичної статистики. Висновки. Встановлено, що тільки 14 % спортсменів, які спеціалізуються у стрибках у довжину, ставали призерами Ігор Олімпіад та чемпіонатів світу у віці 19–22 роки, найбільше спортсменів піднялись на п’єдестал пошани у віці 23–26 років (49 %), а 37 % стрибунів отримали нагороди різного гатунку у 28–35 років. У потрійному стрибку співвідношення було таким: 21–22 роки – 12 %; 23–27 років – 50 %; 28–36 років – 38 % спортсменів. Порівняно з 1984–1988 рр. кількість призерів Олімпійських ігор молодшого віку зменшилась втричі, в понад три рази збільшилась межа збереження вищих досягнень у стрибку у довжину і в понад два рази – у потрійному стрибку, тоді як втричі і вдвічі – кількість спортсменів віком 28–36 років відповідно.  Проведені дослідження свідчать про продовження періоду виступів видатних спортсменів у легкоатлетичних стрибках на вищому рівні. Розширення вікового діапазону порівняно з рекомендаціями, характерними для легкоатлетів 1960–1980-х років, відбулося за рахунок зміщення вікової межі у бік більш старшого віку, що є оптимальним для досягнення найвищих результатів і розширення межі збереження вищих досягнен